Madéfalva

Мадефалва (румунською Siculeni) розташоване на північно-західній околиці Чікської улоговини, біля підніжжя гірського масиву Харгіта, за кілька кілометрів від Чіксереди. Назва села нерозривно пов'язана з однією з найтрагічніших подій в історії секеїв – Мадефалвською різаниною (Siculicidium), що сталася 7 січня 1764 року. Ця подія стала символічною для усвідомлення ідентичності та прагнення до свободи секейського народу. Під час Мадефалвської трагедії імператорська армія на світанку несподівано напала на секеїв, які протестували проти примусового набору до прикордонної охорони, запровадженого за наказом Марії-Терезії. У різанині загинуло кілька сотень людей – переважно чоловіків, але також жінок і дітей. Багато хто втік до Молдови. Ця трагічна подія не лише зламала одну громаду, але й надовго визначила ставлення чікських секеїв до імперської влади. На згадку про це у 1905 році було встановлено пам'ятник Siculicidium, який став символом села і донині є центральним місцем для вшанування пам'яті. Мадефалва особлива не лише своєю історичною пам'яттю, але й секейською народною культурою, релігійним життям та традиційним господарством. Структура села характерна для класичних чікських поселень: довгі ряди садиб із вузькими ділянками, центральна церква, старі садиби з дерев'яними стінами, різьблені секейські ворота, а також сімейне господарство, що ведеться за ними, створюють образ живого секейського села. Місцева римо-католицька церква є центром духовного та громадського життя, а її околиці – місцем літніх паломництв і пам'ятних заходів. Природне багатство навколишнього ландшафту також значне: ліси, джерела та долини струмків біля підніжжя гірського масиву Харгіта не лише створюють мальовничі краєвиди, але й пропонують можливості для прогулянок. Із села легко дістатися до кількох туристичних маршрутів, які можна пройти пішки або на велосипеді. Мадефалва й досі відіграє важливу роль у збереженні секейської ідентичності та історичної пам'яті. Щороку в січні тисячі людей збираються на день пам'яті трагедії, щоб вшанувати жертв і підкреслити послання спільної єдності. Той, хто відвідає це місце, пізнає не лише мальовниче село, але й громаду, яка з гідністю несе біль і уроки історії – і нагадує, що свобода не є подарунком, а вічною боротьбою.