Gyergyószárhegy

Гергіосфалва (румунською Lăzarea) – одне з найвідоміших історичних і культурних поселень повіту Харгіта, розташоване в Гергіоскій улоговині, за кілька кілометрів на південь від Гергіосентміклоша. Село знаходиться біля підніжжя Харгіти, у мальовничій місцевості, де краса природи тісно переплітається з історичною спадщиною. Його назва вже століттями відома в історії культури секеїв і відіграє особливу роль в угорській культурі Трансільванії. Найвідомішою пам’яткою села є замок Лазар, який є одним із найзначніших ренесансних пам’ятників Трансільванії. Замок, збудований у 16–17 століттях, є не лише історичним місцем пам’яті, а й важливим культурним центром, який сьогодні приймає художні табори та різноманітні заходи. Замок був зведений родиною Лазар, один із членів якої, Іштван Лазар, був опікуном трансільванського князя Габора Бетлена. До замку належать церква, колишня школа та середньовічна структура поселення, які свідчать про історичне значення цього регіону. Культурне життя Гергіосфалви є надзвичайно активним. Протягом багатьох десятиліть громада приймає художні табори, виставки та програми збереження традицій, які сприяють збереженню живого духу місцевого та трансільванського угорського культурного життя. Місцеві жителі досі зберігають секейські традиції, народну архітектуру, одяг і звичаї, які відображаються у численних заходах, святах і релігійних подіях. Околиці села пропонують чудові можливості для піших прогулянок і туризму, адже близькість Харгіти забезпечує різноманітні краєвиди: соснові ліси, джерела, струмки та оглядові майданчики чекають на відвідувачів. Для гостей доступні гостьові будинки, невеликі пансіонати та сільські садиби, де можна відчути гостинність секеїв. Присутність францисканців у Гергіосфалві має понад триста років історії і тісно пов’язана з релігійністю та патронатом родини Лазар. Заснування монастиря було ініційоване у 1642 році на схилі гори Сармань із метою, щоб францисканські ченці обслуговували п’ять каплиць, розташованих там. У 1648 році ченців вигнали, але у 1665 році вони повернулися, і будівництво отримало новий імпульс. Однією з найцікавіших постатей того часу був Янош Кайоні – францисканський чернець, органіст, друкар і композитор, чия спадщина досі має значний вплив у Трансільванії. Монастир зазнав численних руйнувань протягом історії: він згорів під час війни за незалежність Ракоці, а також у 1749 та 1872 роках. Кожного разу його відбудовували, і у 1908 році він набув свого сучасного вигляду. У бароковому монастирському храмі та комплексі будівель за час його існування проживало понад 800 францисканських ченців, 51 із яких поховані у крипті монастиря, включаючи Яноша Кайоні. Францисканська присутність була ліквідована у 1951 році комуністичною владою, коли ченців інтернували, а будівлю націоналізували. Пізніше вона використовувалася як дитячий будинок, а згодом як мистецький центр, і навіть після зміни режиму довгий час служила місцем проведення літніх художніх таборів, завдяки чому монастир набув не лише духовного, а й мистецького значення. Сьогодні він знову функціонує як францисканський монастир і є важливим духовним і культурним центром як для місцевих жителів, так і для паломників та відвідувачів. Таким чином, Гергіосфалва відома не лише своїм замком Лазар, а й францисканським монастирем, що робить її одним із найособливіших релігійно-культурних місць Трансільванії, де історична спадщина, жива релігійність і мистецькі цінності утворюють унікальну єдність. Гергіосфалва є не лише історичним місцем пам’яті, а й живою культурною спільнотою, яка завдяки своїй історії, мистецькій присутності та природному середовищу займає особливе місце на карті Секейського краю.