Сироп Csizmás

У невеликій майстерні на винному пагорбі Егреґі, звідки відкривається ніжний вид на Хевіз, народжуються сиропи Csizmás. Їхня визначна риса? Справжні фрукти, без штучних ароматизаторів чи підсолоджувачів. Ласло Немет, засновник і творець, прагнув відродити автентичний смак сиропів, з якими він виріс — таких, де «малина смакує як малина». Якщо ви теж пам'ятаєте смак справжнього домашнього сиропу, творіння Ласло повернуть вам це сільське відчуття ностальгії з кожним ковтком.

Гастрономія та гостинність завжди були близькі серцю Ласло, який працював у цих галузях за кордоном, перш ніж повернутися додому в Угорщину. Його родина вирощує фрукти в селі Панкас у регіоні Оршег, тому, коли залишалися надлишки фруктів, Ласло почав експериментувати з виготовленням власних малинових, полуничних і вишневих сиропів.

Після численних спроб і помилок народився бренд Csizmás Syrup — і відгуки клієнтів швидко підтвердили його місце на ринку. Справжні фрукти, справжній смак, без компромісів.

З моменту заснування у 2018 році Csizmás Syrup дотримується одного простого принципу: розливати лише те, що Ласло сам із задоволенням споживав би. Більшість інгредієнтів походять із сімейного виробництва: малину, полуницю та вишні вирощують у Панкасі, у Ваському комітаті. Квіти бузини Ласло збирає власноруч щороку у травні, далеко від доріг і забруднення. Коноплю вирощують прямо за його майстернею на винному пагорбі Егреґі.

Кожен етап процесу виконується вручну — від подрібнення фруктів до розливу — щоб забезпечити найвищу якість. Сиропи Csizmás виготовляються методом холодного пресування, без пастеризації чи варіння, що дозволяє зберегти автентичний смак, колір і вітамінний склад фруктів. Соки зберігають фруктову м'якоть і насіння, додаючи густоти та насиченості: насіння малини залишається в сиропі, шматочки полуниці залишаються в соку.

Вміст фруктів вражаюче високий — щонайменше 40%. Використовуються лише мінімальні консерванти та рівно стільки цукру, скільки потрібно для досягнення бажаного смакового профілю. Як каже Ласло: «Ніколи не економте на фруктах і працюйте якомога швидше.»

Результат — продукт, який передає справжні смаки природи — без штучних ароматів, лише тривалий, справжній смак.

Асортимент продукції включає малиновий, полуничний, вишневий, бузиновий сиропи та унікальний конопляний сироп. Конопляний варіант має легкий трав'яний смак, заспокійливий, і багато хто насолоджується ним як розслаблюючим напоєм перед сном. Ласло випускає лише ті продукти, якими він особисто задоволений — якщо рецепт не відповідає його високим стандартам, він не потрапляє на ринок.

Конопляний сироп

Конопляний сироп — справжня рідкість, унікальний як за смаком, так і за дією. Виготовлений із промислової коноплі (Cannabis sativa), вирощеної без хімікатів на винному пагорбі Егреґі, Ласло збирає жіночі квіти коноплі восени та обробляє їх холодним методом, щоб зберегти їхні цінні активні сполуки — відомі своїми заспокійливими та антистресовими властивостями.

Смак сиропу ніжно пряний, освіжаюче трав'яний і збалансований із натяком на лимон. Він містить лише натуральні інгредієнти та мінімальну кількість цукру. Ідеально підходить як освіжаючий напій, розведений водою або газованою водою, але багато хто також насолоджується ним перед сном через його заспокійливий ефект.

Порада щодо подачі: Для найкращого смаку змішайте сироп Csizmás із водою або газованою водою у співвідношенні 1:8.

• Фермерський ринок у Хевізі

Уявіть собі величезне водоймище — понад 1 000 метрів глибини та більше ніж у 400 разів більше за озеро Балатон — яке колись хвилювалося на цій землі. Історія Паннонського озера — це не лише захоплюючий розділ геологічної історії, але й спадщина, яка продовжує формувати регіон: воно залишило після себе мінеральні ресурси, родючі ґрунти та навіть надихнуло легенди. Дізнайтеся, як давнє озеро трансформувало Трансданубію — і чому його вплив відчувається досі.

Внутрішнє море на мільйони років

У своїй найбільшій мірі Паннонське озеро охоплювало величезну територію, значно перевищуючи розміри сьогоднішнього Балатону. Протягом мільйонів років (приблизно 12–8,5 мільйонів років тому) воно домінувало в регіоні. Коли навколишні гірські хребти поступово піднімалися, озеро стало відокремленим від океанів світу. Його вода поступово стала прісною, а басейн почав заповнюватися осадом. Через ізоляцію озеро розвинуло унікальну екосистему з багатьма ендемічними видами.

Озеро не з'явилося за одну ніч

Паннонське озеро не просто «з'явилося» в Карпатському басейні. Його формування було результатом мільйонів років тектонічної активності та зміни клімату. Воно виникло як незалежне, замкнуте водоймище — більше не пов'язане з відкритими морями.

Глибокі води, різноманітні береги

В деяких місцях озеро досягало глибини понад 1 000 метрів. В інших зонах мілководдя підтримувало лагуни, дельти річок і невеликі ізольовані озера. Під час високих рівнів води вздовж гірських країв утворювалися скелясті береги — сліди яких досі можна знайти в Кестхейських пагорбах і горах Мечек.

Відступ озера — і спадок осадів

Попри свої розміри, озеро зрештою заповнилося величезними обсягами осаду, принесеного переважно річками з Альп і Карпат. Протягом 6,5 мільйонів років воно поступово зникло з ландшафту.

Що залишилося після нього?

Його осади — переважно з піску, глини та дрібного мулу — стали так званими «паннонськими формаціями», які сьогодні містять ключові мінеральні ресурси (наприклад, нафту) та водоносні горизонти. Ці формації визначають значну частину поверхневої геології Трансданубії, включаючи пагорби Зала.

Родючі ґрунти пізніше утворилися на ламінованих мулистих і глинистих відкладах формації Шомло. Навіть легендарні «тіханські козині копита» — насправді зношені фрагменти мушель молюска Congeria ungulacaprae — досі можна знайти, вбудовані в ці давні шари.

Останні озера та поступове прощання

Оскільки більшість осадів надходила з північного заходу, півночі та північного сходу, озеро поступово відступало на південь і південний схід — ніби «відходило» з території сучасної Угорщини.

Невеликі залишкові озера зберігалися значно довше в районах сучасної Славонії (Хорватія) та північної Сербії, але через їхній інший масштаб, характер і фауну вони не вважаються справжніми наступниками давнього Паннонського озера.