Селета-печера

Селетська печера відкривається майже на 100 метрів вище долини Сінви, прямо навпроти кладовища в Гаморі, де знаходиться також надгробок Отто Германа! На бічній стіні печери на кілька метрів угору можна побачити чорну лінію, яка вказує, де був початковий рівень заповнення перед початком розкопок. З вхідного залу ліворуч можна потрапити до коротшої гілки печери, а прямо – до довшої.

І трохи історії:

Восени 1906 року Оттокар Кадич розпочав свої дослідження печер у Бюккських горах. Першим його завданням було обстеження відомих на той час печер у долині Сінви. Серед близько 20 печер найбільш перспективними виявилися Кечке-люк, Бюдьош-пешт і Селетська печера. З 14 по 20 листопада він провів пробні розкопки в трьох печерах, але лише в Селетській печері були знайдені сліди первісної людини, яка жила тут у плейстоцені. Поряд із численними кістками печерного ведмедя були виявлені сліди вогнищ. Тріщини та сліди зношення на кістках Кадич приписав людській діяльності, а знайдені сліди вугілля однозначно підтвердили присутність первісної людини в Селеті. Було знайдено витончено виготовлені інструменти та знаряддя, які могли використовувати наші предки в льодовиковий період. Найвідомішими серед них є витончено оброблені сірі наконечники списів, виготовлені з "халцедону". Окрім численних кам'яних знарядь, найважливішим відкриттям став культурний шар плейстоцену, знайдений у задній частині головного коридору. У шарах плейстоцену нарешті були виявлені шукані палеолітичні кам'яні знаряддя – загалом 40 штук!

До 1947 року 10 масштабних розкопок перетнули 12-метровий шар заповнення. На основі знайдених тут кам'яних знарядь у формі лаврового листя з 1953 року міжнародна наукова література називає індустрію виготовлення знарядь, характерну також для інших печер цього гірського масиву, селетською культурою.