Аваський Арборетум

Аваський Арборетум, також відомий як Колекція сосен доктора Імре Адор'яна, є справжнім зеленим оазисом у самому серці Мішкольца, який за останні тридцять років став однією з перлин міста.

Аваш

Аваш, знакова гора Мішкольца, вже давно є визначальною рисою міського ландшафту.

Археологічне відкрите сховище

Археологічне відкрите сховище є частиною сховища музею Германна Отто в Мішкольці, яке надає відвідувачам можливість зазирнути у світ археологічних артефактів.

Базальтова скеля замку Багляшкьо

Будинок Ракоці

Будівля з чотирма житловими кімнатами слугувала резиденцією для родини Ракоці, головним чином під час збору винограду. Бароковий будинок був збудований у XVII столітті, але дещо перебудований через століття і досі зберігся у цьому вигляді. Це найстаріша нецерковна будівля у селі, на стінах якої досі можна побачити латинський напис: "Мир у твоїх стінах фортеці, і спокій у твоїх палацах".

Вежа-оглядовий майданчик Аваш

Вежа-оглядовий майданчик Аваш, символ Мішкольца, є не лише визначною пам’яткою міста, але й місцем угорського історичного значення.

Вежа-оглядовий майданчик Жофія

Вежа-оглядовий майданчик Жофія, одна з культових пам'яток Ліллафюреда, має понад 120 років історії.

Візит-центр «Селета Парк»

Візит-центр «Селета Парк» запрошує відвідувачів у подорож крізь час, де історія та чудеса природи зливаються воєдино.

Водоспад Ліллафюред

Розташований у самому серці гір Бюкк поруч із готелем Палац, найвищий водоспад Угорщини, приголомшливий водоспад Ліллафюред, спадає з висоти 20 метрів у терасному підвісному саду.

Вулиця Сечені

Вулиця Сечені, головна артерія Мішкольца, завжди була центром міста та найважливішою магістраллю.

Галерея

Виставка "Мішкольц Анно" у музеї Отто Германа унікально поєднує мистецтво та історію.

Греко-Католицька Церква

Греко-католицька парафія Бодрогкерестура була заснована у 1766 році.

Добозький замок Венкхайм

Колишній замок Венкхайм сьогодні функціонує як Добозька загальноосвітня школа. У 1944 році замок, що мав 52 кімнати, набув свого нинішнього вигляду в три етапи. Спочатку було збудовано мисливський замок, що виходив на головну дорогу (зараз тут розташований магазин). Одноповерхову будівлю мисливського замку за проєктом маєткового архітектора з Дюли, Антала Ціглера, звів Рудольф Венкхайм, забезпечивши місце для відпочинку та прийомів після полювання. У 1850 році було завершено будівництво верхнього поверху замку та його продовження паралельно до головної дороги, яке сьогодні є частиною будівлі Добозької загальноосвітньої школи. Саме тоді будівля набула форми «U». Приблизно в цей же час, у 1852 році, за проєктом Міклоша Ібля було збудовано романтичний стильний іподром і каретний сарай, а також зерносховище з тріумфальною аркою. Добоз став центром маєтку, звідки керували володіннями у Вештйо та Чорваші. На початку 1900-х років Дьєнеш Венкхайм збудував у дворі двоповерхову частину з мансардним дахом, покритим сланцем, у стилі історизму. На верхній поверх вела мармурова сходи. З балконної кімнати відкривався чудовий вид на парк замку. У кімнатах були встановлені прекрасні кахельні печі, які гармоніювали з кольорами стін. У їдальню з Бельгії привезли 4-метрову білосніжну кахельну піч. Верхній поверх був резиденцією графині та дітей. Замок був облаштований розкішно, у стилі аристократії. На першому поверсі знаходилася велика їдальня, яка, серед іншого, служила місцем для мисливських вечерь. У замку під час полювань побувало багато відомих людей, серед них і регент Міклош Горті. У 1940-х роках граф Лайош Венкхайм перетворив замок на справжню сільську резиденцію. На стінах коридорів висіли сотні прекрасних і цінних колекцій рогів оленів і козуль. Добозький мисливський замок був добре відомий серед аристократії. Наразі в імпозантній будівлі розташовані 9 класних кімнат. У 1996 році будівлю було розширено новим крилом, у якому облаштовано додаткові класи. Старий і новий корпуси оснащені сучасним комп'ютерним класом, кімнатою для розвитку, а також спеціалізованими класами з інтерактивними дошками, які чекають на добозьких учнів.

Етнографічний будинок

Шедеври народної архітектури й досі можна знайти в Бігаругрі. Два окремі будинки з очеретяними дахами, кожному з яких понад двісті років, розташовані посередині та в кінці головної вулиці, названої на честь королеви Єлизавети. Один із них сьогодні функціонує як етнографічний будинок. Будівля площею 100 квадратних метрів була зведена в кілька етапів і є типовим селянським будинком. Спочатку це, ймовірно, була трикамерна будівля зі структурою кімната-кухня і сіни-комора. Пізніше було збудовано окрему господарську споруду як стайню, а згодом простір між двома будівлями був забудований. У цьому просторі з'явилася зовнішня комора. Будинок, відповідно до звичаїв того часу, має стіни з глини та очеретяний дах, а фундамент зроблений із трамбованої землі. У житловій частині були зроблені стелі з дерев'яних балок, обмазані знизу глиною та покриті зверху очеретом. Дах із боку вулиці має невеликий вальмовий двосхилий вигляд. У будинку також були збудовані піч і вмонтована плита. У 2010 році будівля перейшла у власність місцевої влади в дуже занедбаному стані. На той час вона була настільки пошкоджена, що ремонт став невідкладним. Під час реставрації було відновлено весь дах, зруйновані стелі та стіни. Також відремонтували фасадні вікна та двері, організували відведення дощової води, впорядкували територію навколо будинку та встановили плетений паркан з боку вулиці. Оскільки будівля є однією з найстаріших житлових споруд у Бігаругрі, місцеві жителі зберігають її як історичну пам'ятку та цінність, і вона має місцевий охоронний статус. Сьогодні місцева влада представляє будівлю як етнографічний будинок для відвідувачів.

Залізнична станція Гьомьорі

Залізнична станція Гьомьорі, менша залізнична станція Мішкольца, вже понад 125 років обслуговує пасажирів і вантажі, що прямують до північного регіону, і є справжнім шедевром неоренесансу.

Залізничний вокзал Тісаї

Історія залізничного вокзалу Тісаї в Мішкольці тісно пов'язана з розвитком угорських залізниць.

Замок Бреда у Вашархей

Будівля довгі роки залишалася безлюдною. Після реставрації вона функціонує як культурний центр для відвідувачів і є туристичною пам'яткою. На фасаді замку, розташованого в чудовому природному середовищі, щовечора після заходу сонця демонструється унікальна світлова інсталяція. Події та весілля, що проводяться в старовинному парку навколо замку, можуть стати елегантними та незабутніми спогадами, завдяки чому в 2016 році замок отримав престижну професійну нагороду як найкраще місце для весіль у Бекешському регіоні. У будівлі можна побачити багато цікавого, наприклад, маятник Фуко, розташований у купольній залі, над яким на висоті 15 метрів представлено унікальну купольну розпис. У кімнатах оживає історія замку та родини, а відвідувачі можуть зазирнути в повсякденне життя маєтку. У виставковій зоні розміщено кілька макетів. Інтерактивна інсталяція та 3D-проекція демонструють процеси реставрації замку. Також можна побачити численні меблі та предмети інтер'єру, характерні для епохи замку. У підвалі розташований центр «Гунгарікум», який представляє міжнародно відомі цінності та гордість Бекешського регіону. На території замку також є ресторан та намет для проведення заходів, що підходять для організації різноманітних подій.

Замок Гайначка

Знаковим символом Айнацкьо є базальтова скеля, що височіє в центрі села, зберігаючи унікальні природні та культурні цінності завдяки своєму вулканічному походженню. Сформована давніми силами, скеля, яку географ Янош Хунфалві описав як місце, де "історія зливається з легендою", має значну геологічну та археологічну важливість.

Замок Дьйошдьйор

Замок Дьйошдьйор — це не лише історична пам’ятка, а й один із найкращих прикладів середньовічних лицарських замків в Угорщині, унікально збережений у Карпатському басейні.

Замок Самсона

Відоме як замок Самсона, це земляне укріплення часів Арпадів згадується на карті Андраша Пауловича 1789 року, але раніші джерела його не згадують. За народною легендою, назва замку пов'язана з розбійницьким ватажком на ім'я Самсон. У часи турецького панування тут було сховище розбійника Самсона, який завдавав значної шкоди туркам і вбивав багатьох із них. Під землею була глибока льоха, куди він складав свої скарби. Потрапити до цієї підземної льохи можна було лише через порожнистий стовбур обрубаної верби, що росла на березі Кьорьоша. У 1964 році археологиня Юлія Коваловскі, родом із Добоза, під час розкопок визначила розміри замку. Замок Самсона складається з двох частин: внутрішнього та зовнішнього замку. У одному з розкопів Юлія Коваловскі виявила залишки башти-воріт, яка забезпечувала прохід через вал, зроблений із утрамбованої землі. У 2006 році на місці башти-воріт було проведено археологічну верифікацію під керівництвом археологів д-ра Марії Береш та Андраша Лішки. У результаті розкопок вдалося знайти раніше невідомі деталі башти-воріт, задокументовані Юлією Коваловскі, та зібрати дані про структуру валу. Населення навколишніх сіл, особливо на ранніх етапах періоду Арпадів, могло використовувати замок Самсона, збудований у захищеному закутку Кьорьоша, як тимчасовий притулок.

Замок Шалго

Замок Шалго – це унікальне місце, де відвідувачі можуть не лише згадати битви та легенди минулого, але й на власні очі побачити сліди формування Землі. Замок поєднує минуле з природою, місцевою спільнотою та сталим майбутнім – справедливо вважається одним із флагманських туристичних об’єктів регіону.

Замок Шомошкё

Замок Шомошкё, розташований на вулканічному конусі над частиною села Шомошкё, що належить до міста Шальготар'ян, є не лише руїнами середньовічної фортеці, але й унікальним місцем зустрічі угорської історії та природи. Замок і його околиці мають виняткове значення не лише з історичної, але й з геологічної та туристичної точки зору.

Зоопарк Мішкольц

Зоопарк Мішкольц розташований під покровом лісів Бюкк у долині Чаник, місці, яке приваблює відвідувачів ще з XIV століття, коли це була королівська мисливська резиденція.

Іполітарноцькі викопні рештки

Природоохоронна територія «Іполітарноцькі викопні рештки» визнана у світі як важливий палеонтологічний об'єкт. Ця демонстраційна ділянка, яка має Європейський диплом, відома як місце, поховане під час вулканічної катастрофи 20 мільйонів років тому, яке часто називають «стародавнім Помпеями».

Кальвіністська церква

Церква у стилі Людовика XVI була побудована наприкінці XVIII століття. На той час сучасна вулиця Фельше була головною вулицею села, і згідно з указами Йосифа II протестантам дозволялося будувати церкву лише на 30 метрів далі по вулиці, спиною до головної вулиці. Історія відновила справедливість для реформатської громади таким чином, що нижня вулиця, ближче до річки Бодрог, стала головним маршрутом для винних торговців, і зрештою нижня вулиця, яка проходить біля річки, перебрала на себе роль головної вулиці.

Канатна дорога Ліллафюред

Канатна дорога Ліллафюред пропонує унікальний досвід для відвідувачів, які прагнуть насолодитися красою гір Бюкк з висоти.

Католицький храм і крипта Воздвиження Святого Хреста

За колишнім замком, оточений рукавом Мертвого Чорного Кереша, розташований замковий парк площею 3,7 гектара, створений родиною Венкхайм у 1880-х роках. На найвищій точці парку знаходиться неороманська каплиця та крипта Святого Хреста, яку називають «скринькою з коштовностями» цього регіону. Граф Дьєнеш у 1902 році побудував храм-покровитель і круглу каплицю-усипальницю за планом віденського архітектора Віктора Сідека в неороманському стилі. Каплиця обійшлася у 250 тисяч крон. Фундамент храму було викопано у 1857 році місцевими робітниками за один тиждень. Будівлі освятив 7 червня 1902 року єпископ Варадський Льорінц Шлауц. Згідно з тогочасними описами, біля мосту в Герлі єпископа, який проводив освячення, зустрічали сто вершників і супроводжували його до входу в храм. На святковий обід після освячення було роздано 800 обідніх квитків серед працівників будівництва. Інтер’єр храму багатий на оздоблення, усі колони та сходи виготовлені з мармуру. Вітражі, три вівтарні образи та стельові розписи, виконані у вигляді мозаїк, вкритих 24-каратним золотом, створили тірольські художники. Храм та родинну крипту можна відвідати за попереднім записом.

Колишній замок Сечені-Волькенштейн

Освальд Волькенштейн, нащадок Юліанни Ракоці, побудував маєток біля підніжжя пагорба Дересла в останній чверті XIX століття.

Колишній каменоломня в Шамсонхазі, геологічна демонстраційна ділянка

Колишній каменоломня на південній вершині гори Вара в околицях Шамсонхази є однією з видатних геотуристичних локацій Новоград-Ноградського глобального геопарку ЮНЕСКО.

Колишня синагога

Згідно з переписом 1723-24 років, у Бодрогкерестурі вже проживало 7 єврейських сімей, і їхня кількість постійно зростала протягом XVIII століття. Посилення громади та релігійного життя демонструє той факт, що перший рабин єврейської громади Пешта, Ісраель Варманн, був рабином Бодрогкерестура до 1765 року, і є записи того ж року про те, що ярмарок у Бодрогкерестурі відвідували єврейські торговці з Пештського комітату. Через кілька десятиліть, у 1786 році, у поселенні було зареєстровано 256 єврейських мешканців у 65 домогосподарствах.

Колтроцó Йожеф Діорама колекція

Найменший творець «Голгофи» в Угорщині — Колтроцó Йожеф. Народився 17 квітня 1926 року. Згідно з Етнографічним лексиконом (стор. 383-384), у 17-18 століттях ці твори мали таку цінність, що ставали предметом спадщини. Твори «Терпеливого скла» складаються з дерев'яних різьблень, розміщених у пляшках об'ємом 0,5-1000 мл: хрест, драбина, стовп мук, батіг, спис, меч, молоток, губка. Їх створення межує з людською витривалістю та неможливим. Оригінальний колір дерев'яних різьблень — білий (канадська тополя), що символізує чистоту душі, а дерев'яний корок — вічність. Виставку можна переглянути у Культурному центрі імені Шандора Петефі.

Комору спроєктував Міклош Ібль

Комора була збудована у 1863 році як пам'ятка архітектури. Це видатний промисловий та архітектурний об'єкт села, зведений за проєктом Міклоша Ібля для колишнього маєтку Венкгаймів. Ця комора є справжнім провісником сучасних архітектурних тенденцій. Будівля має Т-подібний план, три поверхи, закритий блок із простими готичними вікнами. Між вікнами розташовані лізени, що піднімаються знизу вгору, над другим поверхом проходить карниз, а отвори третього поверху, як перлини, увінчують будівлю, на якій розташований низький двосхилий дах. Блок з'єднаний із сусідньою сушильною вежею через єдиний арковий отвір, що доходить до другого поверху. Цей отвір слугував накритим проїздом для транспортних возів. Більша частина будівлі прямокутної форми на трьох рівнях використовувалася для зберігання зерна, виконуючи функцію комори. До цього крила будівлі перпендикулярно примикає силосна частина, яка також має три поверхи. У центрі розташований напівкруглий склепінчастий простір, а праворуч знаходився сушильний силос. У 1985 році дах, який зазнав серйозних пошкоджень під час бурі, було відновлено, але подальші роботи не проводилися. До 1944 року комора використовувалася маєтком, потім Землеробською кооперацією, а згодом Бекешським зерновим і млинарським підприємством. У 1962 році будівлю придбав кооператив «Петефі» в селі Добоз. Керівництво кооперативу, побачивши швидке погіршення стану будівлі, планувало її відновлення, але не змогло забезпечити необхідні кошти. Незважаючи на значне погіршення стану, комора і сьогодні вважається пам'яткою аграрної історії. Наразі вона перебуває у приватній власності.

Криниця Грифона

З 2010 року твір мистецтва Шандора Дьюли Макольді, мешканця Бодрогкерестура та автора кількох скульптур на громадських площах, забезпечував водою втомлених мандрівників у самому серці села. Важливим мотивом могил вождів угорського завоювання, знайдених у регіоні Бодрогкьоз, є птах-грифон, міфічна істота, відома з казки про сина Білого Коня, потужна та грізна сила, яка може підняти вас на висоти, яких інакше не досягти. Саме тому статуя створена так, щоб люди могли сісти на її спину, поки вона дарує спраглим життєдайну воду зі свого тіла.

Купальні у печерах Мішкольцтапольца

Дахова конструкція купалень у печерах була знищена пожежею у вересні 2024 року, і наразі тривають ремонтні роботи. Купальні тимчасово закриті.

Ліллафюредська лісова залізниця

Ліллафюредська лісова залізниця, відома як LÁEV (Ліллафюредська державна лісова залізниця), є однією з найпопулярніших вузькоколійних залізниць Угорщини.

Літературний меморіальний будинок-музей Пала Сабо

Багатьом Біхаругра асоціюється з одним із найвидатніших народних письменників, Палом Сабо. Його перший твір з'явився у 1927 році в одному з номерів "Кьорошвідек", успіх якого надихнув його на нові роботи. Після репортажів, надісланих до "Кьорошвідек", його твори публікував Ендре Байчі-Жилінський у "Елёорш". Його перший роман "Люди" був виданий у 1930 році друкарнею Сильвестера, а згодом його опублікувало видавництво Франкліна, і твір був перекладений іншими мовами. Ще тоді Жигмонд Моріц назвав його найбільшим обіцянням угорської літератури. Його книги виходили численними виданнями. Справжнього успіху він досяг завдяки своїм романам, у яких із власного досвіду відтворював минуле свого народу. Крім того, він писав успішні сценарії для фільмів. За свою творчість він отримав, серед іншого, премію Баумгартена у 1949 році, премію Аттіли Йожефа у 1950 році, а також премії Кошута у 1951 та 1954 роках. У своєму будинку в Біхаругрі Пал Сабо облаштував робочий кабінет із веранди. Коли він працював над якоюсь великою роботою, завжди повертався додому, щоб її завершити. Додому, на ту ж вулицю, у той самий глиняний будинок, звідки він колись вирушив до вершин літературного життя. Після смерті письменника у 1970 році родина облаштувала тут меморіальну кімнату, де зібрали його улюблені речі та меблі. Літературний меморіальний будинок-музей Пала Сабо, заснований його донькою, з 1973 року приймає відвідувачів, а згодом офіційно отримав статус музею. У 2007 році на східному боці будівлі, біля входу, була встановлена меморіальна дошка, на якій перераховано 42 відомі та значущі особи, які побували в цьому будинку як гості Пала Сабо. У літературному меморіальному будинку-музеї Пала Сабо, відреставрованому навесні 2008 року, досі можна відвідати колишній робочий кабінет і бібліотеку письменника. Музей щодня з радістю та професійними екскурсіями чекає на відвідувачів.

Меморіальний будинок Тамаша Сечеї, Краєзнавча колекція та Творчий дім

Визначним культурним і традиційним осередком нашого населеного пункту є Меморіальний будинок Тамаша Сечеї, Краєзнавча колекція та Творчий дім. Цей будинок зберігає пам’ять про одного з найуспішніших угорських тренерів з плавання всіх часів, Тамаша Сечеї, першого почесного громадянина Добоза. У цьому будинку він провів своє дитинство, його мати була керівником поштового відділення. До 2008 року ця будівля служила людям як поштове відділення, а пізніше, завдяки гранту, була відремонтована та частково перебудована, отримавши свій сучасний вигляд. У 2012 році будинок знову став доступним для людей, адже тут розмістили особисті речі «папи плавання» в рамках постійної виставки, а також краєзнавчу колекцію, яка, окрім предметів, пожертвуваних місцевими жителями, включає роботи членів Добозького народного мистецького об’єднання. Найновіша виставка, присвячена історії пошти, відкрилася у 2024 році. Цей будинок є домівкою для всіх майстер-класів, таборів та заходів, які не дозволяють забути традиції минулого і вірно передають їх майбутнім поколінням. Головна мета — передача поваги до місцевих традицій і цінностей «від батька до сина». Це живий дім, простір для заходів із власним садом лікарських рослин. Меморіальний будинок можна відвідати за попередньою домовленістю.

Міноритська церква

Одним із найвизначніших скарбів Площі Героїв є Міноритська церква.

Міст Закоханих

Міст Закоханих — одна з унікальних пам'яток Мішкольца, що простягається через струмок Сінва і слугує одночасно шляхом і романтичним символом обіцянок закоханих.

Міська ратуша

Міська ратуша у Мішкольці — це центральний комплекс будівель, розташований в кінці головної пішохідної вулиці, що складається з чотирьох частин.

Музей оцту Ацетанія

Слово «оцет» не завжди викликає асоціації з високою гастрономічною цінністю. Швидше воно нагадує нам про методи прибирання наших бабусь або смак квасоляного супу з додаванням оцту.

Музей Паннонського моря

Музей Паннонського моря у Мішкольці — це справді унікальне місце, яке пропонує захоплюючу подорож крізь моря часу.

Народний сад

Народний сад є одним із найважливіших громадських парків Мішкольца, який відіграє значну роль у житті міста з другої половини XIX століття.

Національне місце паломництва Матраверебей-Сенткут

Матраверебей-Сенткут – це місце, де тиша не є порожнечею, а присутністю – де вода не лише втамовує спрагу, а й відкриває душу. Це місце паломництва, яке зберігає минуле, формує сучасність і бере відповідальність за майбутнє – гідна мета для сталого та ціннісного туризму.

Національний театр Мішкольца

Національний театр Мішкольца, найстаріший кам'яний театр Угорщини, де вистави проводяться угорською мовою, має історію, яка охоплює майже два століття та тісно переплітається з історією міста.

Озеро Хаморі

Озеро Хаморі, одна з найкрасивіших перлин Ліллафюреда, доступне через гірську дорогу, вирізану в схилі пагорба Селета.

Озеро Хевіз /Реуматологічна лікарня і купальня Святого Андраша в Хевізі/

Лікувальне озеро Хевіз – найбільше у світі біологічно активне природне термальне озеро, яке освіжає і тіло, і душу.

Палац Вайдліха

Палац Вайдліха, одна з найвідоміших будівель Мішкольца, вже понад століття є окрасою головної вулиці міста.

Парк замку Венкгайм

Позаду колишнього замку, оточений рукавом річки Старий Чорний-Кереш, розташований парк площею 3,7 гектарів, створений родиною Венкгайм у 1880-х роках в англійському стилі. Характерними деревами є дуби, платани, липи, каштани, гінкго та групи сосен. З 1979 року парк є природоохоронною територією, і керівництво селища Добоз вважає його відновлення пріоритетним завданням. У парку можна побачити прекрасні дерева, яким понад кілька сотень років. У парковій зоні в англійському стилі також розташовані сімейний мавзолей і каплиця (1896-1902). Реконструкція парку була проведена у 2006 році, з метою відновлення його первісного стану шляхом висадки нових рослин, створення клумб та заміни загиблих дерев. Доглянутий і мальовничий парк є улюбленим місцем для прогулянок як літніх, так і молодих людей, які із задоволенням проводять тут свій вільний час під віковими деревами. Ми із задоволенням запрошуємо вас і ваших гостей у це чудове природне середовище, клімат якого є унікальним завдяки річці Старий Чорний-Кереш. До парку ведуть 4 мости, що робить природне диво, розташоване в центрі селища, більш доступним для огляду. У західній частині парку знаходиться парк скульптур, присвячений пам'яті колишніх угорських королів. Прогулюючись парком і уявляючи, можна відчути будні колишнього маєтку Венкгайм, адже колишній замок, зерносховище, спроєктоване Міклошем Іблом, а також каплиця і крипта, розташовані на найвищій точці парку, знаходяться майже «на відстані витягнутої руки» один від одного. Якщо ви будете в Добозі, не пропустіть цю програму!

Виставка квітів із цукру від Ковач Каройне

Ковач Каройне народилася у 1957 році в Льокьошхазі, де й досі проживає. Слідом за своїм батьком, вона також стала кравчинею і працювала в Льокьошхазі. Перші цукрові квіти та прикрашені ними торти вона створювала як хобі для своєї родини та друзів. Таким чином фотографії її робіт дійшли до мера нашого селища, Сючне Гергей Дьордьї. Вона заохотила її взяти участь у 2015 році в конкурсі аматорських кондитерів, організованому Музеєм Міхая Мункачі в Бекешчабі, де її торт-композиція «Казка мого онука» отримала спеціальну нагороду. Пізніше вона також закінчила курс із виготовлення цукрових квітів. Там вона познайомилася з доктором Золтаном, майстром-кондитером і членом Кулінарної команди Бекешського краю. Золтан звернув увагу на її роботи і в 2016 році запросив її створити квіткові прикраси для їхнього столу на Кулінарній Олімпіаді в Ерфурті. З 2016 року вона щороку виготовляє святковий торт для Дня села Льокьошхаза. Її виставку можна переглянути у Громадському Центрі Петефі Шандора в Льокьошхазі.

Площа Бузи

Протягом століть площа Бузи відігравала ключову роль у житті Мішкольца як центральний вузол для ринків і транспорту.

Площа Героїв

Площа Героїв – це одне з найважливіших громадських місць Мішкольца, де переплітається минуле та сучасність міста.

Площа Деака

Площа Деака – це один із ключових історичних і культурних центрів у центрі Мішкольца, де зустрічаються минуле і сучасність міста.

Площа Ержебет

Площа Ержебет, хоча й найменша площа у Мішкольці, є однією з найкрасивіших. Усі її будівлі зведені в еклектичному стилі за часів Австро-Угорської монархії.

Площа Папи Івана Павла II

Площа Папи Івана Павла II — це одне з найкрасивіших громадських місць у Мішкольці, розташоване між житловим районом Дьйошдьйор та Римо-католицькою церквою «Ім’я Діви Марії».

Площа Святого Іштвана

Площа Святого Іштвана — це одне з центральних місць Мішкольца, розташоване між пагорбом Аваш і центром міста. За останні десятиліття вона поступово стала ключовим місцем для громадського життя міста.

Поле Лицарських Турнірів

Захоплення середньовічною епохою приваблює людей усіх вікових категорій, будь то через літературу, фільми чи сучасні відеоігри.

Потік Сінва

Потік Сінва, улюблений символ мешканців Мішкольца, бере свій початок вище Ліллафюреда і тече із заходу на схід через місто, перш ніж впадати в річку Шайо.

Рабинський дім

Рабин помер у квітні 1925 року, і в день його похорону на залізничній станції Бодрогкерестура було продано 12 000 квитків. У річницю його смерті в наступні роки до Бодрогкерестура приїжджали сотні паломників – і сьогодні паломники приїжджають не лише в річницю, а й у будь-який час року.

Реформатська - євангелічна церква

Спільний дім реформатської та євангелічної церков у Хевізі

Реформатська церква в Добозі

У центрі села Добоз, посеред площі Кошута, розташована реформатська церква, яка має історичну та духовну цінність: її було збудовано в 1794-1798 роках під час проповідницької діяльності Калай М. Шамуеля. Церква однобанна, з вежею перед фасадом і напівкруглим завершенням. Основу вежі завершує карниз з годинником. На шпилі вежі видно дату 1867, яка увічнює реконструкцію, а на вершині шпиля розташована куля з зіркою та прапором. Інтер’єр виконаний у класицистичному стилі з елементами бароко. Підлога вкрита широкими дерев'яними дошками. Орган, збудований у 1912 році, також перебуває під охороною як пам’ятка архітектури. Особливе дубове оздоблення додає затишку внутрішньому простору церкви. У храмі є унікальний мармуровий купіль для хрещення. Церква зазнала пошкоджень під час землетрусу 1978 року, а її відновлення тривало шість років. Будівлю зміцнили прихованою залізобетонною конструкцією, яка привернула увагу ЮНЕСКО. Реформатська громада Добоза, окрім богослужінь, час від часу організовує культурні заходи в стінах церкви, збагачуючи культурне життя цього стародавнього поселення.

Римо-католицька церква

Римо-католицька церква, присвячена Воздвиженню Святого Хреста, датується XIII століттям.

Римо-католицький храм Святого Духа

Сучасний храм у Хевізі, римо-католицький храм Святого Духа, був побудований за проєктом Яноша Бочкаї за підтримки місцевої громади протягом трьох років. Освячення відбулося 9 вересня 1999 року, у «день дев’яток», архієпископом Йожефом Сенді.

Римський сад руїн

У районі Еґреґі, що належить до Хевіза, було знайдено одну з найважливіших римських пам’яток Балатону: кам’яну віллу площею майже 1000 м², збудовану близько 100 року н.е. Її колонадний портик та купальні басейни відображають розвинену культуру купання того часу. Вілла та її околиці були заселені протягом століть і після кількох перебудов проіснували до початку V століття. Під час розкопок було знайдено святилище Мітри, господарські будівлі та ранні монети – усе це свідчить про те, що римляни оселилися біля чудо-озера не тільки з економічною, а й з духовною та лікувальною метою.

РОЗПИСНІ ДЕРЕВ'ЯНІ КЕСОНИ ХРАМУ СВЯТОЇ ДІВИ ФАТІМИ

Руїни маєтку Тара Лорінца

Тар Лорінц був одним із найвідоміших угорських лицарів і дипломатів на зламі XIV–XV століть, який піднявся до еліти країни, служачи королю Сигізмунду Люксембурзькому.

Свято-Троїцька Православна Церква

Свято-Троїцька Православна Церква в центрі Мішкольца захована у внутрішньому дворі, і її вежу можна побачити лише з кількох точок.

Середня школа імені Ференца Фьольдеша

Середня школа імені Ференца Фьольдеша — одна з найвідоміших середніх шкіл Мішкольца, з багатою історією та національною репутацією.

Сільська ратуша

Нинішня Сільська ратуша раніше була власністю князів Гогенлое, яку придбало муніципальне управління у 1929 році.

Сільський музей

У центрі села, на півдорозі між маєтком Болонь і реформатською церквою, розташована одна з найстаріших будівель населеного пункту. Лише залишки монастирських стін у фундаменті церкви старіші за неї. Колись вона служила маєтком для поміщицької родини, поки навпроти не побудували маєток Болонь. Після цього будівля втратила свою первісну функцію, була переобладнана на зерносховище і більше не використовувалася як житловий будинок. Спочатку будівля мала більшу площу, ніж збереглася до наших днів. Це підтверджують залишки стін, знайдені під час земляних робіт поруч із будівлею, з північного боку. На кадастровій карті 1885 року вона вже позначена як господарська будівля з сучасним планом. Як і інші будівлі в межах села, на початку XX століття Йожеф Болонь продав і цю будівлю. Вона продовжувала функціонувати як зерносховище і належала компанії «Футура», а пізніше, після Другої світової війни, — підприємству «Габонафоргалмі». Після зміни режиму підприємець Йожеф Мате придбав будівлю, яка знову втратила свою функцію. Вона довгі роки стояла порожньою і невикористаною, поки власник у 2009 році не вирішив передати її селу в користування на 100 років. Завдяки цьому село змогло створити гідне місце для Сільського музею. У першій кімнаті будівлі розташована реконструкція кімнати-кухні-комори, яка була типовою для першої половини XX століття. Тут можна побачити ліжко, колиску, шафу, лаву, стіл, вбудовану піч, посуд, глиняні глечики, склянки, тарілки, а також кухонне приладдя для комори (олійний глечик, корита, діжка для капусти, прес для сиру, ніж для тютюну, лопати для випічки тощо). Друга кімната присвячена демонстрації повсякденних знарядь праці. Тут можна знайти інструменти, які селяни використовували у своєму повсякденному житті: деякі з них дуже цікаві й навіть незнайомі багатьом відвідувачам. Наприклад, тут є «цокотуха», яка працювала як проста сівалка, сінонарізка, соломотяг, водяний точильний камінь, пристрій для годування гусей тощо. Також тут представлені інструменти, пов’язані з обробкою льону: терлиця, гребені, прядки, моталки та ткацький верстат, який відвідувачі із задоволенням пробують у роботі. В одному з кутів знаходяться рибальські знаряддя: сітка для утримання риби, закидний невод, кошик для риби, рибальські штани, ваги, льодоруб, а також фотографії з історії та сучасності рибного господарства. Навпроти входу розташована найбільша кімната Сільського музею, яка також використовується для тимчасових виставок, що відповідають ідентичності музею. Наразі тут проходить виставка настінних килимків, яка регулярно оновлюється завдяки численним дарувальникам. Також тут залишилися експонати килимової виставки, які поповнюють колекцію музею. У трьох скляних вітринах знаходяться різні предмети, серед яких найбільш популярними є колекція старовинних монет, старі книги, псалми, календарі та картина із зображенням гербів 64 комітатів. Гармоній, виготовлений на початку XX століття, був подарований музею Баптистською церквою. Тут також можна побачити старовинну серванту, лаву чи гойдалку, на якій багато відвідувачів відпочивають під час екскурсії. Тут також представлені старовинні костюми, які відвідувачі із задоволенням приміряють і фотографуються в них. Наступну кімнату відвідувачі назвали «кімнатою 50-х», оскільки вона відтворює атмосферу 1950-х років. Подвійне застелене ліжко, дві шафи, тумбочка, дзеркало, стілець, стіл нагадують про бабусині часи. У кухонній зоні цю атмосферу доповнюють стара піч, табурет, умивальник зі стійкою, скриня для білизни, посуд у кухонній шафі, жирні глечики, бідони тощо. Швейні машини, гобеленова картина, портрет короля Матяша, настінне дзеркало, статуетка дами, валізи на шафі, старі радіоприймачі. Тут також знаходяться уніформи, подаровані музею: охоронця дамби, поліцейського, солдата. Сільський музей, створений завдяки добровільним пожертвам жителів села, має велику цінність. Серед відвідувачів, які приїхали здалеку, також були добрі люди, які під час наступного візиту або через посередників поповнювали нашу колекцію. Біля входу до підвалу, у добре видимому місці, розташовані двері місцевої реформатської церкви, яким близько 240 років, подаровані музею реформатською громадою. На зовнішніх стінах Сільського музею також можна побачити різні предмети побуту (наприклад, дерев’яні вила, ярмо для корів, кошик для сушіння, маленьке корито, лопата для випічки, інструмент для видалення бур’янів, ложка для варіння мила тощо).

Скарбниця Бодрогкерестура

Керестур був заселений ще в доісторичні часи. Про це свідчать два великі зібрання артефактів, які були виявлені.

Скульптура пастуха з флейтою

У центрі населеного пункту туристів зустрічає затишний маленький парк. У його центрі стоїть встановлена у 2000 році, на честь тисячоліття, скульптура «Пастух з флейтою», створена за ініціативою муніципалітету селища Добоз. Ця скульптура, виготовлена з бронзи та вапняку в народному архітектурному стилі, була найбільшою роботою скульптора Аттіли Месароша на той час. Відправною точкою для створення проєкту стала взаємозв'язок між Добозом і водою, яка визначила історію та життя місцевих жителів. Колись річка Чорний Кереш майже оточувала Добоз, створюючи вигляд острова. На це натякає основа у формі камінця, виготовлена з вапняку з Сюттё. Пастух із флейтою нагадує про минуле селища, пов'язане з тваринництвом.

Статуя угорського князя Ференца Ракоці II.

У 1648 році Фердинанд III подарував Бодрогкерестур Дьордю Ракоці. Пів століття потому, у 1699 році, Ференц Ракоці II та Юліанна Ракоці домовилися про розподіл маєтків, у результаті чого Юліанна Ракоці стала власницею маєтків у селі. У той же час Війна за незалежність під проводом Ракоці визначила долю всього регіону Токай-Хедьалья - завдяки цьому в центрі села тепер розташований бронзовий бюст Ракоці в натуральну величину, створений скульптором Гезою Балогом за мотивами картини Адама Маньокі.

Тераса Сінва

Колись відома як Мала Венеція, територія, яка зараз називається Тераса Сінва у Мішкольці, була жвавим районом міста, де потік Сінва протікав широким каналом між рядами будинків.

Філіп лелека - лелечі гнізда

Кілька років тому на головній вулиці села було багато повітряних кабелів, які постійно становили загрозу для птахів у цьому районі. Близькість річки Бодрог робить Бодрогкерестур популярним місцем проживання лелек. Однак смерть лелеки Філіпа, який прожив у селі 12 років, у 2018 році також підкреслила проблему повітряних кабелів.

Храм Пресвятого Серця Ісуса

Сучасний храм Пресвятого Серця Ісуса був побудований на основі двоповерхової дзвіниці початку XX століття, яку в середині 1990-х років було розширено до храму.

Храм Пресвятої Діви Марії Фатімської

Сучасний храм був збудований замість попереднього скромного молитовного будинку. Ініціатором будівництва храму був покійний мер Герман Геза. Будівництво підтримала Сегед-Чанадська єпархія та єпископ Кішріго Ласло. Жителі також долучилися до будівництва: родина Вісокай подарувала дзвін вагою 280 кілограмів, Корвус-Кора Роберт – два великі полотна та п'ятиметровий гранітний хрест. Урочисте закладення наріжного каменя відбулося 13 жовтня 2007 року. Будівельні роботи розпочалися у серпні 2008 року, а завершилися наприкінці травня 2009 року. Храм освятили 22 серпня 2009 року. У день освячення зібралося кілька сотень людей, з яких щонайменше половина не змогла потрапити всередину храму, тому слухали святу месу зовні через гучномовець.Обґрунтування для включення до реєстру цінностей: Храм відіграє важливу роль у житті мешканців Льокьошгази. Для католиків храм є важливим місцем. Тут хрестять їхніх дітей, тут вони приймають перше причастя, отримують миропомазання, укладають шлюби, тут проводять святу месу за упокій своїх близьких. Храм є домом для всіх, місцем зустрічі щонеділі. Без храму важко уявити християнське спільнотне життя. Можливий огляд за попередньою телефонною домовленістю.

Церква Аваш та Дзвіниця

Дзвіниця Аваш, відома своїми дзвонами, які відзначають плин часу з 1941 року, є одним із найвпізнаваніших символів Мішкольца.

Церква Півня

Центральна Реформатська церква, відома як «Церква Півня», є найбільшою реформатською церквою в Мішкольці, увінчаною позолоченим півнем на майже 70-метровій вежі, яку видно з будь-якої частини міста.

Церква та Кальварія часів Арпада

Церква Святої Магдалини в Еґреґі є однією з трьох церков часів Арпада, що збереглися в околицях Балатону, і була збудована приблизно в середині XIII століття.

Чорна тополя з Булгарфельду

Схована серед багатоповерхівок у районі Булгарфельд міста Мішкольц, знаходиться справжній природний скарб: понад 200-річна чорна тополя з Булгарфельду, найстаріше дерево в Мішкольці.

Corvus-Kora Роберт

Corvus-Kora Роберт з дитинства живе і творить у Льокьошхазі. Перший великий успіх прийшов до нього у 16 років у Будапешті, де одну з його картин було нагороджено дипломом. На нього сильно вплинуло мистецтво епохи Відродження та художники Нідерландів XVII століття, він прагнув малювати, як вони. Він створив кілька громадських скульптур і пам'ятників з мармуру та вапняку. Завжди захоплювався монументальними зображеннями в натуральну величину, тому вирішив до Угорського тисячоліття у 1996 році створити свою першу панорамну картину розміром 9x4,5 метра. Загалом було створено 9 панорамних картин. Його майбутній план: створити ще одну картину розміром 9x4,5 метра та побудувати круглу залу, яка стане домівкою для цих картин. Будівля буде унікальною у світі, адже такої круглої зали, де буде представлено десять панорамних картин на різні теми, ще немає у світі. Художник регулярно підтримує Льокьошхазу. Його роботи прикрашають громадські простори та інтер'єри будівель селища, наприклад, статую Святого Іштвана, хрест перед церквою, пам'ятник Тріанону, пам'ятник, створений на честь Революції та Визвольної боротьби 1956 року. Він також створив пам'ятники на честь Гаваї Гаала Єне та Майєра Тібора Фрідьєша. Урнову стіну та хрест на місцевому кладовищі також створено ним. Громадський центр та будівлю мерії прикрашають його картини. Дев'ята панорамна картина доступна для перегляду у Льокьошхазькому громадському центрі імені Шандора Петефі за попередньою домовленістю. Час можна узгодити з художником для проведення екскурсії.

Ellipsum

Ellipsum, новий банний комплекс у Мішкольцтапольці, приваблює відвідувачів своїми унікальними залами у формі еліпсоїда.

Horváth Hill

Horváth Hill, одне з найулюбленіших зелених місць Мішкольца, має довгу історію.

Sötétkapu

Sötétkapu (Темна Брама) — одна з найстаріших внутрішніх брам Мішкольца, що слугує мостом між минулим і сучасністю.

Tourinform Офіс Хевіз

Tourinform Офіс – ворота до вражень у Хевізі

Villanyrendőr

"Villanyrendőr" — це назва, яка знайома кожному мешканцю Мішкольца, хоча часто залишає туристів у подиві.