Секейський Прикордонний Меморіальний Центр

Секеї займали особливе місце в суспільстві Угорського Королівства: з часів середньовіччя вони жили на східних кордонах Трансільванії як спільнота, що мала колективні дворянські права та виконувала військову службу. Їхнім завданням було охороняти прикордонну систему та захищати східні ворота країни – не як професійна армія, а як вільна спільнота із власними лідерами та внутрішнім правопорядком.

З XVIII століття, особливо за правління Марії-Терезії та Йосифа II, секейська прикордонна служба офіційно інтегрувалася в систему прикордонної оборони Габсбурзької монархії. Тоді були створені секейські прикордонні полки, наприклад, Секейський Прикордонний Піхотний Полк (1762). Хоча багато хто протестував проти державного втручання – відомий мадефальвський інцидент (1764) став наслідком цього, – роль прикордонників зрештою надовго визначила організацію секейських сіл, їхнє освітнє, релігійне та економічне життя.

Секейські прикордонники брали участь у наполеонівських війнах (наприклад, у битві при Ла-Ротьєрі), у революції 1848–49 років, а також у Першій та Другій світових війнах. Їхня історія має не лише місцеве значення, але й є невід’ємною частиною європейської військової історії.

Історія секейської прикордонної служби поєднує колективну ідентичність із відповідальністю. Виставка не про війну, а про громадський порядок, самоорганізацію та свідоме національне існування. Така форма пам’яті спрямована не лише на минуле, але й виражає відданість майбутньому – це особливо важливо в сучасному світі, що швидко змінюється, де регіональні корені та приклади для наслідування потребують нового зміцнення.

Центр також має педагогічну мету: для шкільних груп проводяться музейно-педагогічні заняття, а також організовуються громадські заходи.