Національне місце паломництва Матраверебей-Сенткут

Основою цього місця паломництва є історія чудесного виникнення джерела: за переказами, батьки німого хлопчика привели свою дитину до найближчого джерела, де хлопчик випив води – і відразу заговорив. Ця подія XI століття стала початком паломництв, які з того часу супроводжуються численними зціленнями та наверненнями.

Навколо джерела було збудовано каплицю, а згодом монастир, гостьовий будинок і кілька паломницьких споруд. Сучасний храм є вражаючим прикладом барокової архітектури XVIII століття.

Місце паломництва й сьогодні керується францисканськими монахами, які, окрім духовного проводу, відповідають за збереження природної та культурної спадщини. Крім щоденних мес, сповідей і духовних вправ, відвідувачів також запрошують на соціальні та спільнотні програми.

Місце паломництва Сенткут одночасно пропонує духовне збагачення, культурне відкриття та відпочинок на природі. Для відвідувачів доступні можливості для проживання, паломницькі притулки, навчальні стежки і заклади харчування з місцевими продуктами.

Місце паломництва розташоване на території глобального геопарку ЮНЕСКО Новоград-Ноград, тому, окрім духовних цінностей, воно також виділяється геологічними, екологічними та культурно-історичними аспектами. Навколишні джерела, печери, андезитові породи та вулканічні утворення пропонують унікальний досвід подорожей. Відвідувачі можуть досліджувати зв’язок між природою і вірою через тематичні туристичні маршрути – наприклад, пов’язані з легендою про Святого Ласло.

Центральним сакральним об’єктом храму Сенткут є статуя Діви Марії, яка протягом століть є в центрі шанування віруючих. Барокова статуя, одягнена в багатий одяг, тримає на руках дитину Ісуса і випромінює ніжність матері та захисну любов – все те, заради чого паломники знову і знову відвідують Сенткут.

Особливістю цієї статуї є те, що її одяг регулярно змінюється відповідно до періодів церковного року та літургійних свят. Ця практика має не лише естетичне, але й глибоке духовне значення, яке виражає велич свята та турботу живої спільноти.

Одяг для статуї виготовляє жінка з Іполйтарноца, яка вже багато років з великою відданістю вручну шиє вбрання для статуї Марії. Її робота виходить за межі ремісництва: цей акт є прикладом участі місцевої спільноти у вірі. Жінка сприймає цю службу як своє покликання, яке одночасно зберігає традиції народної релігійності та наповнює щоденне життя місця паломництва новим змістом.

Змінний одяг статуї Діви Марії для паломників є видимим і відчутним знаком циклу церковного року, а також того, що віра – це не музейний експонат, а жива взаємодія між Богом і людиною, минулим і теперішнім, спільнотою і особистістю.

Ця традиція гідно поєднує місцеву ідентичність, духовне збагачення і збереження ремісничої спадщини, тому статуя є не лише сакральним символом, а й живим прикладом сталого культурного туризму.