Чершегський Горіх

У свої 29 років Герге має за плечима більше життєвих історій, ніж більшість його однолітків. Спочатку він навчався на столяра, досягав відмінних результатів на міжнародних змаганнях, а потім кілька років працював за кордоном. Повернувшись додому, він хотів відкрити власну майстерню, але зрештою звернувся до сільського господарства і придбав плантацію ліщини в Чершегтомаї. Відтоді, як молодий фермер, за підтримки своєї родини він розвиває свій бізнес, де в центрі уваги – сталий розвиток і ремісниче виробництво.
На плантації ростуть три сорти ліщини: римський, який після смаження стає золотистим, хрустким і чистим на смак; барселонський, який має більші горіхи та більш виразний смак, часто використовується для виробництва олії; і косвортський, який переважно служить запилювачем, але також продається в шкаралупі.

Плантація ліщини забезпечує роботою протягом усього року. Взимку – обрізка та компостування гілок, навесні – дбайливий захист рослин і обробка ґрунту без гербіцидів, влітку – підготовка рівної поверхні ґрунту до збору врожаю, а восени – збирання.
Обробка врожаю – це тривалий процес: сортування, лущення, смаження, очищення, відбір, а потім пакування, в яких бере участь майже вся родина. Наприклад, бабуся Герге є величезною допомогою у лущенні та сортуванні горіхів, а його мати, крім цих завдань, також допомагає у продажах.

Герге працює з фермерським підходом, у якому пріоритетом є сталість і повага до природи. Для утримання рядів без бур'янів він використовує механічні інструменти замість гербіцидів, тим самим зберігаючи живий світ ґрунту. У захисті рослин він вірить у профілактику: щодня обходить плантацію, спостерігає за станом кущів і вчасно реагує, замість того щоб застосовувати сильні хімікати. Поповнення органічних речовин забезпечується за допомогою компосту та місцевого гною, а подрібнені гілки повертаються в ґрунт. Він використовує сучасні інструменти, які полегшують роботу, але водночас наполягає на тому, щоб усі процеси залишалися прозорими та людяними.

Чершегська горіхова олія
Холодно пресована олія з ліщини – справжня особливість: виготовляється в невеликих кількостях виключно з відібраних, смажених горіхів. Олія має золотистий колір, інтенсивний аромат і виразний смак – кілька крапель достатньо, щоб зробити просту страву особливою.
Її використання багатогранне: як заправка для салатів додає м'який горіховий смак, як елегантний акцент для крем-супів, а в десертах – справжній секретний інгредієнт. Олія багата на ненасичені жирні кислоти, природні вітаміни та мінерали, тому вона не лише смачна, але й корисна.
Горіхова олія доступна в упаковках по 100 мл і 50 мл.

Смажена ліщина
Вирощені в Чершегтомаї, вручну відібрані горіхи після ретельного смаження стають справді незрівнянними. У процесі смаження сорти римський і барселонський набувають золотистого кольору та хрусткості. Відкусивши шматочок, можна відчути «смак Нутелли».
Смажена ліщина доступна в натуральному та злегка солоному варіантах. У другому випадку дрібка солі ще більше підкреслює природний аромат і виразний смак горіха.
Продукт повністю без добавок, виготовляється невеликими партіями, щоб завжди залишатися свіжим і хрустким.

Продукти з ліщини можна знайти на стенді «Чершегтомайські Ласощі».
●    Фермерський ринок у Гевізі
●    Ринок Ліліомкерт

Уявіть собі, що на місці Балатону колись хвилювалося величезне озеро глибиною понад тисячу метрів – на території, що в 400 разів перевищує сучасний Балатон! Історія Паннонського озера – це не лише захоплююче геологічне минуле, але й спадщина, яка досі формує наш край: наші мінеральні багатства, родючі ґрунти, а також деякі легенди походять звідси. Дізнайтеся, як стародавнє озеро змінило Західну Угорщину, залишивши свій слід назавжди!

Гігантське за розмірами – у часи найбільшого розширення перевищувало Балатон у понад 400 разів – Паннонське озеро хвилювалося на нашій території протягом мільйонів років (приблизно 12–8,5 мільйонів років тому).

Через підняття навколишніх гір водна маса поступово відокремилася від світового океану, її вода поступово опріснилася, а басейн повільно заповнився осадом.

Завдяки ізоляції його флора і фауна були унікальними, з багатьма ендемічними видами.

Паннонське озеро не виникло з нічого, воно не з'явилося миттєво в Карпатському басейні: воно формувалося протягом мільйонів років, поступово відокремлюючись від більших водних мас, завдяки постійним, повільним тектонічним рухам і змінам клімату.

Датою його «народження» можна вважати момент, коли воно з'явилося як окремий, майже повністю ізольований водний об'єкт на геологічній сцені.

Глибина в деяких місцях перевищувала тисячу метрів, в інших були, звісно, мілководні ділянки: лагуни, дельти річок і ізольовані маленькі озера створювали різноманітний водний світ.

У часи високого рівня води на краях гір утворювалися скелясті береги, сліди яких можна знайти в багатьох місцях, наприклад, у Кестхейських горах і Мечеку.

Незважаючи на свої великі розміри та глибину, річки, що впадали з Альпійсько-Карпатських гір, приносили величезну кількість осаду, який заповнив озеро приблизно за 6,5 мільйонів років, «провівши його зі сцени».

З цього осаду утворилися відомі нині паннонські відкладення, що складаються переважно з піску, глини та лесу, які містять важливі мінеральні ресурси (наприклад, нафту) та водоносні шари – вони визначають значну частину поверхні Західної Угорщини, зокрема територію Залайських пагорбів.

На Західній Угорщині можна знайти паннонську формацію Шомло, що складається з глинистого мергелю, шаруватого лесу та дрібнозернистих пісків, на яких утворилися родючі ґрунти.

У шарах цієї паннонської формації можна знайти навіть так звані «тіханські козячі копита», відомі з легенд, які насправді є залишками черепашок виду Congeria ungalacaprae.

Цікаво, що через напрямок великих річок, які заповнювали озеро (з північного заходу, півночі, північного сходу), Паннонське озеро заповнювалося на південь і південний схід: уявіть це як прискорений фільм, де озеро поступово «відходить» з території сучасної Угорщини.

Через це менші озера ще довго існували на території сучасної хорватської Славонії та північної Сербії, але через їхні зовсім інші розміри, характер і фауну вони не можуть вважатися спадкоємцями колишнього Паннонського озера.