Kishartyán

Поселення здебільшого відоме завдяки кам'яній печері, що знаходиться в його межах. Печера утворилася в пісковиках нижнього міоцену (егрі-еггенбурзький період) формації пісковиків Петервашари вздовж тектонічних тріщин, шаруватості та площин нашарування внаслідок процесів замерзання-танення, обвалів, вивітрювання, можливо, дефляції, а також втручання людини. У своєму нинішньому стані вона більше нагадує штучну порожнину, ніж природне утворення. Печера горизонтальна, однорівнева і зазвичай має квадратний переріз. Вона складається з трьох-чотирьох менших або більших взаємопов’язаних кімнат, більшість з яких квадратні та явно сформовані людиною. Оригінальні природні порожнини можна побачити на вході та у вікнах, де їхні округлі, овальні форми свідчать про їхнє природне походження. Місцеві жителі розповідають історію про дуже багатого, але дуже боягузливого барона з сусіднього Караньчшага, який довгий час ховався в печері зі своєю коханою, бо боявся дуелі з іншим бароном. Його кріпаки приносили їм їжу вночі. Лише через кілька років він наважився вийти зі свого добре захищеного, таємного укриття, почувши про смерть свого суперника. Достовірність цієї історії під сумнівом, але достеменно відомо, що спочатку вузька порожнина в крутому схилі над джерелом у долині не була розширена до просторої житлової печери стародавніми людьми без певної мети, враховуючи це чудово захищене та приховане місце. Можливо, вона також була заселена в доісторичні часи, але точно була заселена в середньовіччі. Зручно розширена порожнина, яка мала хороший колодязь із водою в долині нижче, могла також слугувати житлом для відлюдника в середньовіччі. Житлова печера, розташована в крутому схилі, як замок, безумовно, надавала притулок жителям села під час татарських і турецьких навал. З 1982 року печера згадується в літературі як "Кьолюк". У літературі вона також фігурує під різними назвами: Кішартяні Кьолюк (Естерхаш 1988), Кьо-вьольдьї-кьолюк (Сатмарі 1982), Кьо-вьольдьї Кьолюк (Естерхаш 1989), Кьо-вьольдьї Печера-відлюдника (Естерхаш 1988), Кьовьольдьї Печера-відлюдника (Естерхаш 1989), Кьо-вьольдьї-відлюдницька печера (Естерхаш 1989) та Печера-відлюдника (Сатмарі 1982).